На сьогоднішній день палі являються одними з найпоширеніших видів фундаментів, і дають можливість забезпечення найбільш раціонального рішення конструктивів основ будівель, завдяки передачі напруженої зони на більшу глибину. Це дозволяє суттєво зменшити осідання будівлі, як за рахунок виключення розущільнення грунту основи при відкопуванні котловану, так і в наслідок того, що ґрунти на глибині мають, як правило, меншу стисливість. Саме завдяки цьому, палі знайшли широке застосування при влаштуванні фундаментів.
Сьогодні, поряд із добре відомими забивними, буронабивними та буроін’єкційними палями в фундаментобудуванні широке впровадження в практику будівництва мають і вдавлювані палі.
Вдавлювані палі – це найпростіші конструкції з залізобетону чи металу, будь-яких поперечних перерізів, які заглиблюються в грунт статичним навантаженням. Хоча використання цих паль ведеться ще з середини ХХ століття, проте до сьогоднішнього дня влаштування фундаментів із вдавлюваних паль мало досить обмежену область використання.
Однак, вдосконалення вдавлюючих агрегатів, яке призвело до збільшення зусилля вдавлювання та підвищення продуктивності праці, надало новий розвиток застосуванню цих паль.
Слід відмітити переваги паль, заглиблених статичним вдавлюванням, порівняно з іншими видами паль: відсутність динамічної дії на грунт основи, можливість контролю опору грунту та висока точність вдавлювання паль, низький рівень енерго- та трудовитрат, мінімальний вплив на навколишнє середовище, низький рівень шуму.
Метод вдавлювання паль знайшов широке застосування у всіх сферах будівництва, зокрема при спорудженні багатоповерхових житлових будинків, котеджів, промислових будівель і споруд, підпірних стін та ін.
